А.Т. Сміленко
Глодоські скарби.
// Київ: «Наукова думка». 1965. 88 с., вкл.
Замість передмови.
На широких просторах українських ланів, на Кіровоградщині, протікає невелика річка Сухий Ташлик, яка несе свої води в Синюху — притоку Південного Бугу. В ландшафтному відношенні ця місцевість являє собою перехід лісостепу в степ. Лісові масиви в цих широтах уже зникають. На північний схід від початку річки, між селами Велика Виска і Хмельове і досі збереглись ділянки лісу, але вздовж самих її берегів лісу вже нема, тут починаються неосяжні степи.
Розташоване у верхів’ях річки село Глодоси, Маловисківського району, Кіровоградської області, здавна було овіяне легендами про численні скарби, нібито закопані в землю в його околицях. Знаходились і шукачі скарбів, проте їх розшуки були марними. Так, у 1897 і 1902 рp. були розкопані дві могили в групі так званих «Курячих могил», розташованих за 3 км на південний схід від села. Крім людських кістяків, нічого іншого знайти в них не вдалося. [1] Та ось несподівано в 1961 р. біля с. Глодоси справді був знайдений «скарб», закопаний в землю понад тисячу років тому…
Відкрито його випадково 9 червня 1961 р. Десятикласник глодоської середньої школи комсомолець Володимир Чухрій повертався додому з поля. Юнак ішов берегом ставка, спорудженого на річці кілька років тому. Раптом він побачив степового орла, що сидів поблизу на пагорку і шматував щойно спійману жертву. Це викликало у юнака бажання вбити орла. Але чим? Він швидко нахилився і схопив камінь, що стирчав у стінці невеликого ярка. Несподівано з-під каменя посипалася земля і стало видно якісь блискучі предмети. Не знаючи,
(3/4)
що це за речі, В. Чухрій, забувши про орла, почав вигрібати їх із землі палкою. Це були золоті бляшки, ланцюги з медальйонами, хрест, браслети, сережки, частини шаблі і срібних посудин, залізне стремено…
Юнак приніс добуті речі в село і повідомив про знахідку в школу і сільраду, а також написав про неї листа в Кіровоградський обласний краєзнавчий музей (пізніше за повідомлення про знахідку В. Чухрій був премійований Академією наук УРСР). Але в найближчі два дні, ще до приїзду співробітників музею, місце цієї знахідки було розкопане місцевими жителями, які, за їх словами, не підозрювали про величезну історичну цінність пам’ятки. Як розповідають В. Чухрій і В. Тимошевський, 10 червня підчас «розкопок» були знайдені частини шаблі, перстень, обривок золотого ланцюга, бляшки, вудила, стремена, перепалені кістки. Так трапилось непоправне — була назавжди втрачена можливість зафіксувати початкове положення речей спеціалістами-археологами.
18 червня місце знахідки оглянули співробітники Кіровоградського музею В.І. Кириченко та інші. При зачистці місця знахідки їм вдалося знайти перепалені кістки, наконечник піхов шаблі, уламки срібних виробів та залізний спис. Знайдені раніше місцевими жителями речі були сфотографовані і доставлені в м. Кіровоград (пізніше знахідка була передана в Київ).
Створена незабаром в м. Кіровограді комісія з представників партійних і радянських органів провела велику роботу по організації огляду місця знахідки і первинної наукової обробки матеріалів спеціалістами-археологами. Багато енергії до організації обстеження пам’ятки і збереження речей доклали заступник голови Ради Міністрів УРСР П.Т. Тронько, керівництво Кіровоградського облвиконкому в особі П.В. Корнєєва і В.І. Малицького, а також директор Кіровоградського музею О.О. Ноземцева. 27 червня місце знахідки було детально обстежене науковими співробітниками Інституту археології АН УРСР В.М. Даниленком, Є.Ф. Покровською та О.М. Лєсковим. Вдруге була зроблена зачистка, а земля просіяна. При цьому вдалося виявити ще ряд речей — дрібні золоті прикраси, уламки срібних і залізних виробів, обривки тканин та перепалені кістки. [2]
Так біля с. Глодоси було відкрито надзвичайно цікаву пам’ятку, завдяки якій ця місцевість стала відомою далеко за її межами. Знахідка включала близько 100 золотих виробів загальною вагою 2,583 кг, в тому числі нагрудні ланцюги з медальйонами і підвісками, обкладки зброї, сережки, браслети, персні, поясні наконечники, бляшки від кінської збруї, та близько 70 срібних предметів загальною вагою 1,026 кг, в тому числі частини блюд, кубка і глечика, пряжки і бляшки, різні уламки та зливки. Серед цих речей є рідкісні вироби, деякі з них
(4/5)
знайдені на Україні вперше. Знахідка на березі р. Сухий Ташлик за її речовим складом може бути прирівнена до широковідомих найбагатших скарбів України — Перещепинського, Вознесенського та інших.
Проте Глодоська знахідка не була звичайним скарбом. Про це свідчать і умови її відкриття, і склад виявлених речей, які, крім дорогоцінностей, включали зброю, кінське спорядження, попіл і перепалені кістки. Для правильного осмислення цієї видатної археологічної пам’ятки потрібне було її дальше вивчення, під час якого в деяких випадках довелось звертатись до дослідників інших галузей науки, вдаватись до методів шліфів, мікроскопічного дослідження, спектрального аналізу тощо.
Для розуміння характеру пам’ятки в цілому першим завданням було визначення знайдених уламків перепалених кісток. Порівняльно-анатомічне дослідження кісток, проведене В.В. Гінзбургом у Ленінграді, та гістологічне, здійснене В.И. Добряком у Києві, привели до однакового результату — серед уламків виявились кістки людини. Цей дуже важливий висновок дозволив визначити відкриту пам’ятку як залишки поховання за давнім язичеським обрядом спалення.
Цікаві результати були одержані Ю.Л. Щаповою в археологічній лабораторії Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова. Проведений спектральний аналіз скляних вставок глодоських прикрас допоміг не тільки уточнити самий матеріал вставок, а й вирішити питання про походження унікальних виробів Глодоської знахідки. У вивченні тканин застосовувалося мікроскопічне дослідження (проведене Л.П. Булигою). У визначенні вставок з мінералів подав допомогу геолог В.Я. Бернасовський, з питань технічних прийомів виготовлення речей — Н.В. Риндіна.
Дана праця є публікацією Глодоської пам’ятки та результатів її вивчення. Перший розділ присвячений характеристиці пам’ятки, умов її відкриття та описові речей. В ньому наводяться також відомості про розвідкові археологічні роботи, проведені Інститутом археології АН УРСР у 1962 р. поблизу с. Глодоси. Роботи ці дали уявлення про безпосереднє та більш далеке оточення поховання, зокрема, дозволили зв’язати його із стоянкою військового загону.
Другий розділ книги присвячений висвітленню місця та значення пам’ятки в історії населення Середнього Подніпров’я. Час пам’ятки допомогли встановити численні аналогії знайденим речам, відомі як на території Української РСР, так і за її межами, датовані монетами, що їх супроводили. Знахідка на березі р. Сухий Ташлик становить тим більший інтерес, що відноситься вона до мало-вивченого періоду в історії нашої країни — до часу перед утворенням Київської Русі. Виникнення Русі було надзвичайно важливим етапом в історії народів Східної Європи, результатом тривалого історичного розвитку східних слов’ян. Глодоська пам’ятка дає новий яскравий матеріал для вивчення епохи, коли визрівали передумови створення цієї могутньої держави середньовічної Європи.
(5/6)
Оскільки Глодоська знахідка включала ряд рідкісних виробів, значну увагу при вивченні пам’ятки було звернено на вияснення походження речей. На підставі зібраних аналогій, даних про залишки древніх майстерень та знарядь ремісників з залученням результатів спектрального аналізу в праці висловлюється думка про місце виготовлення знайдених виробів, які за своїм походженням становлять кілька груп. Далі дається характеристика соціального стану похованого. Численні глодоські дорогоцінності, що включають ряд речей, які були в давні часи ознаками сану, яскраво свідчать про високий соціальний стан похованого, який, очевидно, був князем та військовим вождем.
Одним з найбільш важких та дискусійних питань в археологічній науці є визначення етнічної приналежності археологічних пам’яток. Особливо гострі дискусії точаться навколо пам’яток Середнього Подніпров’я періоду II-VIII ст. н.є., до кінця якого і відноситься Глодоська знахідка. Цілком розуміючи трудність свого завдання, автор, проте, не вважає за можливе обминути це питання. На підставі наявних археологічних матеріалів, зокрема співставлення погребального ритуалу у різних народів в часи раннього середньовіччя, в книзі висловлюється припущення про слов’янську етнічну приналежність похованого.
Ось ті основні питання, які порушуються в даній, першій публікації чудової пам’ятки, відкритої на Кіровоградщині. Вважаю за свій приємний обов’язок висловити глибоку подяку згаданим вище дослідникам, а також науковим співробітникам Інституту археології АН СРСР та Державного Ермітажу — К.М. Скалон, А.В. Банк, К.В. Тревер, Г.Ф. Корзухіній, М.І. Максимовій, А.Л. Якобсону, А.А. Передольській, В.Г. Луконіну, В.В. Кропоткіну, А.Н. Кирпичникову, В.Б. Деопік, а також Є.Г. Сидоренку (Артилерійський історичний музей), які подали велику допомогу у вивченні пам’ятки. Висловлюю також гарячу подяку всьому колективу Інституту археології АН УРСР за подану допомогу у написанні праці, особливо В.П. Петрову, В.І. Бібіковій, Р.І. Виєзжеву, В.К. Гончарову, Д.Т. Березовцю, Д.І. Бліфельду, Р.О. Юрі, М.І. Вязьмітіній, В.А. Анохіну, О.К. Гончаровій та А.М. Улицькій.
[2] В.Н. Даниленко, Е.Ф. Покровская, А.М. Лесков, Записка об обнаружении и предварительном изучении древнего захоронения у с. Глодосы, Хмелевского района, Кировоградской области, Науковий архів Інституту археології АН УРСР.
|